СУЧАСНІ ІННОВАЦІЇ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Ключовим поняттям в інновації є інноваційний процес. Інноваційний процес може мати характер, як стихійний, так і свідомо обґрунтований, керований. Інше системне поняття в інновації є інноваційна діяльність, яка включає комплекс заходів по забезпеченню інноваційного процесу на певному рівні освіти. До основних функцій інноваційної діяльності відноситься зміна основних компонентів навчального процесу: цілей, змісту навчального матеріалу, форм організації діяльності учнів, методів і засобів навчання, а також системи управління цим процесом.
Урок залишається основною формою освітнього процесу. Немає того навчального предмета, де педагоги-практики не намагалися б проектувати, конструювати і впроваджувати інноваційні форми навчального процесу з урахуванням специфіки конкретного предмета. Але існує декілька загальних особливостей цього процесу, які визначають характер різноманітних інновацій. Це торкається таких напрямків:
1.      Типологія уроків (уроки-проекти, уроки-семінари, уроки-екскурсії тощо).
2.      Методологічні аспекти уроку: смисл (виховний аспект), цілі, роль і місце в конкретному виді освіти ( фізкультура).
3.      Дидактичні компоненти уроку: цілі і завдання, зміст навчального матеріалу, засоби, форми і методи навчання, система оцінювання.
4.      Форма підготовки і проведення уроку вчителем (спеціальне обладнання, технічні засоби навчання, технології і ресурси Інтернету тощо).
А. В. Хуторськой виділяє такі напрямки до змін уроку, що відповідають парадигмі людиностворюючої освіти:
-        зміна цільової установки уроку «надати освіту» на установку «освіта як самореалізація»;
-        зміна принципу репродуктивного засвоєння матеріалу на принцип продуктивності, який передбачає визначення учителем під час підготовки до уроку «освітнього продукту», який будуть створювати учні на уроці;
-        перехід від загальної освіти для всіх до реалізації індивідуальної освітньої траєкторії кожного учня (індивідуальне цілепокладання учнів, індивідуальні освітні програми, особистісна діагностика, моніторинг навчальної діяльності кожного та оцінка освітніх результатів);
-        перехід від ЗУНівських орієнтирів підготовки і проведення уроків до компетентнісних;
-        перехід від логічної структури уроку до ситуаційної;
-        замість завдань, які передбачають їх індивідуальне рішення, вводяться евристичні - відкриті завдання. Такі завдання не мають однозначних «вірних» відповідей. Будь-яка відповідь унікальна і відбиває ступінь творчого самовираження учня;
-        обмеженість змісту уроку межами шкільних приміщень долається за допомогою використання позашкільних місць занять (басейни, стадіони, туристичні бази тощо), а також телекомунікаційних систем і ресурсів Інтернет;
-        замість узагальнення матеріалу і заздалегідь готових висновків уроку впроваджується система індивідуальної і колективної рефлексії - усвідомлення виконаної діяльності;
-        оцінюються не стільки результати порівняння досягнень учнів з єдиними нормами і критеріями, скільки власне освітнє прирощування, порівняння з минулим рівнем [9].
Аналіз педагогічної літератури дозволяє виділити десятки типів нестандартних (інноваційних) уроків [3; 6; 8]. Ми спеціально не виділяємо окремо нетрадиційні та інноваційні уроки. Це пов'язано з тим, що в наукових дослідженнях ще немає чіткого тлумачення таких уроків і тому більшість авторів їх ототожнюють. Серед різних типів таких уроків в багатьох навчальних предметах виділяються такі: уроки-«занурення», уроки-ділові ігри,уроки-прес-конференції, уроки-змагання,
уроки типу КВК, театралізовані уроки, уроки-консультації, уроки-семінари, уроки-заліки, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-творчі звіти, бінарні уроки, уроки-узагальнення, уроки-фантазії, уроки-ігри, уроки-«суди», уроки пошуку істини, уроки - парадокси, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-рольові ігри, інтегровані уроки, уроки-екскурсії, уроки- «колове тренування» тощо.
Серед виділених типів інноваційних занять на уроках фізичної культури педагогами-практиками пропонується використовувати близько шести: уроки- змагання, уроки-ігри, уроки-казки, уроки-мандрівки, уроки-«колове тренування», бінарні та інтегровані уроки. Це свідчить про те, що як науковцями в сфері шкільного фізичного виховання, так і вчителями-практиками ще не розроблено систему проектування, підготовки і проведення нетрадиційних уроків.
Висновки:
1.      Аналіз наукової педагогічної, психологічної і спеціальної літератури в галузі шкільного фізичного виховання свідчить, що проблема педагогічної інноватики потребує подальшого дослідження.
2.      Питання розробки науково обґрунтованої типології інноваційних (нетрадиційних) уроків фізичної культури ще не вирішенні.
3.      Проектування та конструювання і подальше впровадження інноваційних уроків фізичної культури дозволить підвищити рівень навчально-виховного процесу і створити позитивний настрій до навчальних занять в учнів 1-11 класів.
Подальші дослідження будуть пов'язані з розробкою конкретних проектів різноманітних інноваційних (нетрадиційних) уроків за такими видами: урок-казка; урок-гра; урок-мандрівка; урок-змагання; уроки з використанням нестандартного обладнання; бінарні та інтегровані уроки тощо.