Формування мотивації до занять фізичними вправами у дітей початкової школи за допомогою футболу

Серед великої кількості видів спорту, які культивуються у системі фізичного виховання України, футбол займає одне з провідних місць. Важко назвати інший вид спорту, який міг би змагатися з ним у популярності. Мабуть, немає такого хлопчика, який не ганяв би м’яча на своєму подвір’ї, стійко переносячи гнівні окрики дорослих через шум та розбиті вікна, чи то на будь-якому вільному майданчику, де за допомогою двох цеглин розмічаються ворота та розпочинається захоплююча гра. У подальшому багато юнаків продовжують грати в футбол у колективах фізичної культури учбових закладів, підприємств і установ.
Доступність цієї гри, простота інвентарю й обладнання, величезна емоційність ігрових ситуацій, необхідність проявлення волі та мужності при подоланні дій суперників роблять футбол цінним засобом фізичного виховання. Футбол дозволяє без великих матеріальних затрат досягти високого ступеня фізичної підготовленості та розвивати швидкість, силу, витривалість, спритність і багато інших рухових якостей, виховувати сміливість, дисциплінованість.
У загальній системі підготовки спеціалістів фізичного виховання футбол є однією з провідних дисциплін, що відображає взаємодію педагогічного, психологічного і соціального компонентів ігрової діяльності. Значення футболу в сучасних умовах суспільства зростає внаслідок зниження рухової активності учнів, критичної ситуації зі станом здоров'я населення, оскільки майже 90 відсотків дітей, учнів, студентів мають відхилення у здоров'ї, а понад 50 відсотків – незадовільну фізичну підготовку.
Ось чому в Законі України «Про освіту», Законі «Про фізичну культуру і спорт», цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання – здоров'я нації» звертається увага на необхідність підготовки нової генерації фахівців, підвищення їхнього професійного і загальнокультурного рівня, а «Цільова комплексна програма розвитку футболу в Україні» вимагає удосконалення системи підготовки тренерів-викладачів і масового залучення учнів до занять футболом.
Футбол – це джерело здоров'я, засіб фізичного розвитку та зміцнення фізичного здоров'я дітей і підлітків, універсальні ліки від поганих звичок та злочинності.
На сьогоднішній день, згідно діючої програми «Основи здоров'я і фізична культура», третій урок на тиждень – урок фізкультури з елементами футболу. Від методичної і практичної підготовки вчителів фізичної культури до проведення уроків залежить фізичний розвиток та майбутнє здоров'я нації.
Завдання роботи з учнями початкових класів органічно пов'язані з основною метою – зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку та різносторонній фізичні підготовці, вироблення швидкості, спритності, гнучкості, навчання основам техніки і тактики футболу.
Основним принципом побудови навчальної роботи в початкових класах є універсальність постановки завдань, добору засобів і методів, дотримання вимог індивідуального підходу. Протягом навчання в початкових класах у дітей формуються передумови для оволодіння техніко-тактичними діями, досягнення спеціальної фізичної підготовки.
Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, групових і командних діях у нападі та захисті. Тактичні завдання, які стоять перед командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником, стану поля, кліматичних умов.
Організованість у діях команди багато в чому залежить від чіткого розподілу функцій між футболістами.
Головне в тактиці – визначити оптимальні засоби, способи і форми наступальних і захисних дій, які зможуть забезпечити досягнення мети.
Ігри, які навчають як індивідуальної, так і колективної тактики, потребують від тих, хто тренується, гарного сприйняття і розуміння гри. Якщо під час навчальної гри футболісти припускається тактичних помилок, то доцільно припинити гру та дати відповідні корегуючі вказівки. Однак треба також враховувати індивідуальні нахили гравців, можливості імпровізації.
Ігри для вдосконалення техніки футболу рекомендується використовувати лише після того, як ті, хто навчаються, опанують основи техніки гри у футбол, інакше ігри сприятимуть більшою мірою закріпленню технічних помилок, ніж їх усуненню. Адже центр уваги учасника рухливої гри переноситься з рухомого засобу на ситуативну мету. Тому у прагненні до неї спонтанно використовується вже сформована структура основних рухів, і лише, якщо остання є правильною, розвиваються рухові вміння і навички, фізичні якості та імпровізаційно-ігрове мислення, створюючи комплексні передумови для техніко-тактичного становлення футболіста.
У цьому й полягає перевага кожної пропонованої гри, яка є немовби невеличким фрагментом великого футболу, що містить у собі всю цілісність тієї чи іншої його ситуації. До того ж мінімум випадкового, так би мовити, ігрового «баласту» за достатніх фізичних навантажень уможливлює на певному етапі навчання цілеспрямованіше, більш поглиблено та індивідуально і швидко вирішувати такі самі завдання, які вирішувалися б безпосередньо у грі в футбол.
Під фізичною підготовленістю розуміють певний рівень розвитку витривалості, швидкісних якостей та сили. У послідовності її підвищення нижче подані пропоновані ігри, їх опис з тренувально-методичними елементами.
Ігри – це фізичні вправи, під час яких використовуються ті або інші методичні особливості футболу, їм притаманний ефект змагання, який дає змогу за конкретними показниками (голи, очки, час) визначити переможця, що сприяє комплексному удосконаленню й закріпленню рухових дій, необхідних футболісту.