Загальні відомості про легку атлетику

Тема : Загальні відомості про легку атлетику
Мета: Ознайомити та надати студентам знання про легку атлетику як вид спорту, загальну характеристику легкоатлетичних вправ , значення занять легкоатлетичними вправами.

План

1. Легка атлетика як вид спорту.
2. Класифікація легкоатлетичних вправ.
3. Загальна характеристика легкоатлетичних вправ.
4. Значення занять легкоатлетичними вправами.
5. Поняття  про техніку легкоатлетичних вправ.
6. Показники техніки легкоатлетичних вправ.
7. Орієнтовна схема аналізу легкоатлетичних вправ.

1. Легка атлетика - перший, найстародавніший вид змагальної діяльності, який винайшло людство для свого розвитку. Назва « легка атлетика » є досить умовною, оскільки не відображає сутності всіх видів, що входять до її складу. Вона підкреслює зовнішню легкість , невимушеність та красу рухів. Термін англомовних країн - « вправи на біговій доріжці » і «вправи на полі » є більш точними , тому що вказує на природній характер всіх вправ , які входять у цей вид спорту. Легку атлетику називають « королевою спорту » , тому що її програма є найбільшою і входить в усі найпрестижніші змагання сучасності. На Олімпійських іграх розігрується 44 комплекти медалей ( 24 види у чоловіків та 20 у жінок ). У видах циклічного характеру ( біг та ходьба ) розігрується 28 комплектів медалей, у швидкісно- силових видах ( стрибки, метання ) 14 комплектів , у багатоборстві - 2 комплекти. Система міжнародних змагань з легкої атлетики:

1. Олімпійські ігри ( проводяться один раз у чотири роки по високосним рокам );
2. Кубок світу ( проводиться один раз у чотири роки на наступний рік після олімпійських ігор );
3. Регіональні чемпіонати ( Європи, Панамериканській, Африканські ігри і т.д.);
4. Чемпіонат світу ( проводиться раз у чотири роки на третій рік після Олімпійських ігор).

Проведенням міжнародних змагань з легкої атлетики, реєстрацію світових і регіональних рекордів, зміною правил , дистанцій, впровадженням нових видів керує ІААР1 - Міжнародна любительська легкоатлетична федерація.
2. Сучасна легкоатлетична   класифікація ( тобто розподіл за певними ознаками ) визначає V груп вправ: ходьба, біг, стрибки, метання та багатоборства. Всі види можна поділити на « класичні », які включені до програм Олімпійських ігор, Першості світу. Європи, та « не класичні », які у названі змагання не входять.
З. Загальна характеристика легкоатлетичних вправ.
Спортивна ходьба являє собою таку послідовність кроків, при якій зберігається нерозривний контакт з поверхнею доріжки. Опорна нога має бути прямою у момент проходження вертикалі. Спортивну ходьбу називають ходьбою на прямих ногах. Швидкість її більш ніж у два рази вища за швидкість звичайної ходьби .
Біг посідає центральне місце у легкій атлетиці. Він є складовою частиною всіх легкоатлетичних стрибків, метання списа, грати в м'яча, а також основним способом пересування у багатьох інших видах спорту ( футбол, гандбол, баскетбол, хокей на траві та інші ). Згідно класифікації виділяється чотири різновиди бігу : гладкий біг, біг з штучними перешкодами, біг з природними перешкодами, естафетний біг.
Гладкий біг проводиться на бігових доріжках по прямій чи по колу ( проти годинникової стрілки ) на певну дистанцію або час. Розрізняють біг на короткі ( 60 - 400 м. включно), середні ( 800 -1500 м. ), довгі ( 3000 -10000м. ) та наддовгі ( більше 10000 м.) дистанції. Біг на 400 м. власно проводиться по окремій для кожного бігуна доріжці. Біг на інших дистанціях на загальній доріжці.
Біг з штучними перешкодами (бар'єрний біг) має два різновиди:

1. бар'єрний біг що проводиться на окремих бігових доріжках на дистанції від 50 - 400 м.;
2. біг на 3000 м. з перешкодами, який проводиться на загальній біговій доріжці з важкими міцно встановленими бар'єрами.

Біг з природними перешкодами (крос). Цей вид проводиться в основному восени та весною. Дистанції можуть бути різними ( від 12 км. та 8 км. для чоловіків та юніорів, від 6 км. та 4 км. для жінок і менше ).

Стрибки у легкій атлетиці поділяються на два види :

1. стрибки через вертикальні перешкоди. Це стрибки у висоту та з жердиною;
2. стрибки на подолання найбільшої горизонтальної відстані. Це стрибки у довжину та потрійний стрибок.

Метання у легкій атлетиці включають : штовхання ядра, метання списа, диска, молота , а також прилади метають на дальність. У кожного виду метань своя техніка виконання кидків.
Легкоатлетичні багатоборства поєднують різні види : біг, стрибки, метання. Чоловіки - десятиборство, жінки - семиборство.
4.Досвід застосування легко атлетичних вправ виявляє їх різноманітний позитивний вплив на духовну і тілесну сторони людської особистості. Застосувати легкоатлетичні вправи можна з 3-4 років до похилого віку 70-80 років і старше. Відмічають такі значення занять легкою атлетикою:
Освітнє значення занять легкоатлетичними вправами. Діти та учні оволодівають « школою природних рухів », тобто основами техніки раціональної ходьби, бігу, стрибків та метань. Які закладені в кожній людині на генетичному рівні. В процесі навчання вони збагачують свій запас рухових умінь. Навичок і це підвищує рівень фізкультурної освіченості. Цьому сприяють і спеціальні теоретичні знання правил змагань, техніки видів, основ тренування тощо. Виховне значення занять легкоатлетичними вправами. В широкому загально педагогічному розумінні це формування таких загальнолюдських цінностей як патріотизму за свою країну. Працелюбності, чесності, принциповості, самовладання, бажання та звичку займатися улюбленими вправами, видом спорту. Паралельно формуються таки психологічні риси, як рішучість, наполегливість, сміливість, цілеспрямованість, впевненість в собі, вольові якості. У вузькому розумінні це виховання всього спектру фізичних якостей ( швидкісних, швидкісно -силових, координаційних, загальної та спеціальної витривалості, гнучкості, спритності ).
Оздоровче значення занять легкоатлетичними вправами. Багато оздоровчих систем базується на використанні легкоатлетичних вправ. З легкою атлетикою найбільш повно поєднуються природні фактори. Це, насамперед, сонячне випромінювання, температура, вологість, рух та іонізація повітря. Вплив легкоатлетичних вправ з « включенням » вказаних середовищ них чинників викликає найбільш суттєві біохімічні зрушення в організмі що приводить до підвищення рівня і якості функціонування всіх
життєво - важливих систем людського організму, поліпшення здоров я загалом.
Прикладне значення занять легкоатлетичними вправами. Легкоатлетичні вправи входять в різні спеціалізовані комплекси вправ, які забезпечують професійно-прикладну фізичну підготовку професійних груп, чия професійна діяльність вимагає високого ( чи певного) рівня психофізичних якостей. Але, найголовніше, легкоатлетичні вправи мають природний характер рухів, тобто йдуть від життя, щедро забезпечують і людині              « вправність » у самих різних життєвих ситуаціях.
5. Кожна легко атлетична вправа ставить перед її виконавцем цілком конкретне рухове завдання: пробігти визначену дистанцію як най швидше, подолати найбільшу горизонтальну чи вертикальну відстань в стрибках, метнути прилад як най далі .
Спосіб розв'язання такого рухового завдання називається технікою легкоатлетичних вправ.
Сутність спортивної техніки полягає у виконанні системи одночасних і послідовних рухів при розумному використанні атлетом своїх фізичних здібностей для найкращого вирішення рухових завдань з метою досягнення високих спортивних результатів.
Розрізняють основну техніки рухів, її головний ланцюг і деталі техніки.
Основа техніка – це сукупність тих ланцюгів вправи, які безумовно необхідні для вирішення рухового завдання певним способом.
Порушення чи невиконання елементів цієї сукупності ланцюгів унеможливлює виконання вправи у цілому. Основи техніки обумовлюються об'єктивними анатомічними, біомеханічними, фізіологічними закономірностями.
Головний ланцюг техніки – це найбільш важлива частина даного способу виконання рухового завдання.
Деталі техніки – окремі складові рухів, які не мають принципового значення. Це часто нестабільна, варіативна частина техніки, яка залежить від індивідуальних можливостей виконавця.
6. Основним показником для оцінки спортивної техніки є її результативністю. Цей інтегральний показник включає : ефективність, надійність (стабільність), економічність та інше.
Ефективність техніки – відповідність вирішуваним руховим завданням, адекватність рівно фізичної підготовленості та високому кінцевому результату.
Надійність  (стабільність) техніки – сукупність стійкості стосовно перешкод зовнішнього і внутрішнього характеру (умови змагань, стан спортсмена і т. д.).
Екологічність техніки – раціональна мінімізація енерговитрат при виконанні вправи в цілому чи її частин.
Варіативність техніки – здатність спортсмена пристосуватися виконання рухових дій до умов змагальної боротьби.
Техніка вправи визначається через наступні характеристики рухів:

1. положення тіла;
2. напрямок і амплітуда рухів;
3. кути, під якими виконуються рухи;
4. відстань, швидкість та ритм рухів;
5. взаємодія зовнішніх та внутрішніх сил, які виникають при рухах.

7.В цілісній легкоатлетичній вправі можливо виділити частини, фази, деталі. Такий розподіл техніки є умовним. Без такого розподілу неможливо застосувати розчленований метод вивчення легкоатлетичних вправ та визначити раціональну послідовність кожної методики навчання.
Фазовий аналіз легкоатлетичної вправи повинен включати:

1. Логічний розподіл вправи на частини (фази)
2. Виділення основи техніки вправ
3. Виділення головного (провідного) ланцюга вправи
4. Визначення рухового завдання кожної фази вправи (для розуміння техніки вправи)
5. Технічні (інформаційні) характеристики для кожної виділеної фази вправи, які включають:
6. вихідні, проміжні (де потрібно) та кінцеві положення «робочих » частин чи всього тіла при виконанні кожної фази;
7. лінійні, часові, кутові, швидкісні та інші параметри рухів кожної фази;
8. послідовність та одночасність включення в рухи м'язів і відповідних сегментів тіла;
9. визначення активних моментів техніки виконання різних фаз, які є принципово важливими для концентрації м'язових зусиль та активізації рухів, від яких залежить кінцевий результат.