Розвиток рухових (фізичних) якостей волейболіста полягає в тому, щоб у процесі занять фізкультурою розвивати швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тіло пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання технічних характеристик гри.
Швидкість
Швидкість як фізична якість спортсмена характеризує одну із сторін моторики людини. Під швидкістю розуміється здатність людини здійснювати рухові дії в мінімальний для даних умов відрізок часу. У волейболі важливу роль грає швидкість рухів, рівень розвитку якої багато в чому визначає ефективність атакуючих і захисних дій волейболістів під час гри. Спеціальна швидкість волейболіста - це здатність гравця виконувати з потрібною, звичайно дуже великою швидкістю технічні прийоми, способи і окремі дії. Формами прояву спеціальної швидкості у волейболі є:
- здібність до швидкого реагування на м'яч, дії партнерів і суперників;
- здібність до швидкого початку рухів;
- здібність до швидкого виконання технічних прийомів і їх елементів;
- здібність до швидкості переміщень.
Одним з дуже важливих моментів розвитку швидкості є виховання швидкості реакції. Розрізняють просту і складну рухову реакцію. При вихованні простої реакції найбільш поширений метод полягає в повторному, максимально швидкому реагуванні на сигнал, що раптово з'являється, або на зміну навколишньої ситуації. Наприклад, зміна напряму руху по сигналу, вихід під м'яч (з подальшим прийомом або передачею) і т. ін. Особливості виховання швидкості складної реакції можна розглядати на прикладі двох складних реакцій:
- на рухомий об'єкт;
- реакції вибору.
Волейболіст під час прийому м'яча повинен побачити м'яч, визначити напрям і швидкість його польоту, вибрати план подальших дій, почати його здійснювати. Точність у відповідь дії на рухомий м'яч удосконалюється паралельно з розвитком швидкості реакції. Реакція вибору пов'язана з вибором потрібної (найраціональнішого у кожному конкретному випадку) рухової відповіді з ряду можливих відповідно до зміни поведінки партнерів і суперників.
Витривалість
Витривалість – це здатність організму протистояти стомленню або здатність до тривалого виконання якої-небудь діяльності без зниження її ефективності.
Розрізняють загальну і спеціальну витривалість. Здібність до тривалої і безперервної динамічної роботи помірної потужності, в якій бере участь весь м’язовий апарат, характеризує так звану загальну витривалість. Загальна витривалість служить базою для розвитку різних видів спеціальної витривалості волейболістів.
У практиці волейболу розрізняють стрибкову, швидкісну і ігрову витривалість – специфічні прояви спеціальної витривалості.
Особливу увагу слід приділяти розвитку у волейболістів стрибкової витривалості – здібності до багаторазового виконання стрибкових ігрових дій з максимальними зусиллями.
Для розвитку стрибкової витривалості використовують наступні засоби: стрибкові вправи з обтяжуванням, імітаційні стрибкові вправи і вправи по техніці гри.
Гнучкість
Гнучкість - це здатність спортсмена виконувати рухи з максимальною амплітудою. Ця якість визначається розвитком рухливості в суглобах та будовою суглоба. В процесі багаторічної підготовки волейболістів виховання гнучкості можна розділити на три етапи:
- Етап загального розвитку рухливості в суглобах.
- Етап спеціалізованого розвитку рухливості в суглобах.
- Етап підтримки рухливості в суглобах на досягнутому рівні.
Завданням першого етапу є не тільки підвищення загального рівня розвитку рухливості в суглобах, але і зміцнення самих суглобів, а також поліпшення еластичних властивостей і створення міцності м'язів і зв'язок.
Завданням другого етапу є розвиток необхідної амплітуди в тих рухах, які сприяють якнайшвидшому оволодінню технікою гри у волейбол.
Завданням третього етапу є підтримка в суглобах раніше досягнутої рухливості. Засобами розвитку рухливості в суглобах є вправи на розтягування.
Всі вказані вправи забезпечують приріст рухливості в суглобах.
Спритність
Серед фізичних якостей спритність займає особливе місце: вона має різноманітні зв'язки з іншими якостями і тому носить комплексний характер. Під спритністю розуміють здатність опановувати новими рухами, а також уміння швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог обстановки, що змінюється
Основними засобами розвитку спеціальної спритності є акробатичні, імітаційні і вправи по техніці гри.
Стрибучість
Найбільш актуальною проблемою у волейболі в даний час є розвиток стрибучості. Високий рівень стрибка дає можливість волейболісту ефективно виконувати такі технічні прийоми, як нападаючий удар, блок і подачу в стрибку.
Стрибучість - це комплексна якість, основу якої складає сила і швидкість м'язових скорочень з оптимальною амплітудою рухів.
При розвитку сили і швидкості скорочення м'язів ніг особливу увагу необхідно приділити розгиначам стегна, гомілки і згиначам стопи.
Особливо необхідно підкреслити, що стрибучість визначається здібністю нервово-м'язового апарату до швидкості прояву максимального зусилля (тобто за мінімальний відрізок часу проявити максимальну силу). При виконанні вправ не слід забувати про можливо допустимі на організм волейболіста навантаження залежно від віку і його фізичної підготовленості, а також про те, що вправи повинні бути швидкісно-силового характеру (присідання і швидке вставання або вистрибування і т.д.). Кут згинання в колінах повинен бути 90-120°.
Сила
Значне місце в системі фізичної підготовки волейболістів повинно бути відведено вихованню м'язової сили - здібності долати опір або протидіяти йому шляхом м'язової напруги. Виховання сили з урахуванням рухової специфіки гравця - одна із сторін спеціальної підготовки волейболіста. Волейболісту необхідно розвивати «вибухову» силу (динамічну силу в швидких рухах), тобто здатність проявляти велику силу в найменший час. Тому спеціальне силове тренування, спрямоване перш за все на виховання швидкісно-силових здібностей спортсменів.
