ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ФУТБОЛЬНОЇ ТАКТИКИ У ІСТОРИЧНОМУ РОЗРІЗІ
1.1. Історія формування футболу як виду спорту
1.2. Історія розвитку систем, стилів та тактики гри у футбол
1.3. Сучасні тактичні системи гри у футбол
Висновки до розділу І
РОЗДІЛ ІІ
ОСНОВИ МЕТОДИКИ ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ГРИ У ФУТБОЛ
2.1.   Основи методики тактичної підготовки
2.2.   Навчання тактики гри у футбол
2.3.   Допоміжні вправи та ігри для навчання тактики гри  нападників та захисників
2.4.   Вправи з тактики гри для воротаря
Висновки з розділу ІІ
РОЗДІЛ ІІІ
МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
3.1.   Основні завдання та процедура експерименту
3.2.   Інтерпретація результатів дослідження
Висновки з розділу ІІІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  

Фрагмент № 1

ВСТУП

Актуальність роботи.
Футбол – найбільш популярна гра видів спорту. Цю гру полюбили в усьому світі. Футбол швидко ввійшов у побут і сучасної молоді. Змагання першостей міст та областей, студентські та шкільних змаганнях. що завершуються першостями країни, проводяться щорічно.
Футбол добре розвиває силу, швидкість, витривалість, спритність та сміливість, рішучість, наполегливість, силу волі, почуття товариськості. Кожених футболіст має можливість виховувати перш за все в собі ініціативність, самостійність і активність, але гравець не повинен забувати про інтереси команди(тактичні дії)і про взаємодію зі своїми партнерами. Футбол вид спорту розвивається швидкими темпами, характер гри постійно змінюється у бік інтенсифікації діяльності усіх футболістів під час матчу.
Генеральна асамблея міжнародних федерацій (АРФІ) опублікувала статистичне зведення розвитку окремих видів спорту у світі.Перше місці здобув футбол – як за кількістю країн, так і за кількістю спортсменів, що регулярно займаються одним видом спорту і постійно беруть участь у змаганнях.
Високий рівень розвитку сучасного футболу(тактика гри в футбол)потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування.
На думку більшості спеціалістів футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв’язку між атакою та обороною. Саме тому на думку фахівців особливу увагу треба приділяти техніко-тактичної майстерності футболістів, яка визначається великою кількістю прийомів і є базою для ефективної змагальної діяльності. В змаганнях найвищого рівня перемагає команда в арсеналі якої є значна кількість різних тактичних комбінацій та взаємодій. Аналіз вітчизняної літератури з футболу показав, що безперервно зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені покладає на фахівців завдання, щодо розробки нових теоретичних положень тактики гри, принципів ведення спортивної боротьби в футболі.....
Об’єкт дослідження – тактика футболу, як один із показників теоретичної підготовки футболістів.
Предмет дослідження – футбольні гравці, де застосовуються різні стилі та тактики гри.
Гіпотеза дослідження – гра в футбол буде вдалішою у команди, яка застосовує у грі сучасну систему (1-4-1-3-2) у порівнянні з командою, що застосовує класичну тактичну схему(«дубль-ве»).

Фрагмент № 2

1.2. Історія розвитку систем, стилів та тактики гри у футбол

У перші роки розвитку гри (1810–1863) футбол не був організованим та плановою, не мала системи гри. Техніка гри була дещо примітивною, футболісти намагалися спрямувати м’яч у ворота або за лінію поля суперника, використовуючи удари і ведення. Популярною була система «завдай удару і біжи». Її в літературних джерелах називають ще 1+10. Всі гравці були нападаючими і не існувало захисників чи півзахисників.
Після затвердження правил гри, а це сталося у 1863 році, з’явилася її тактична система з розташуванням гравців за схемою 1+1+9 (воротар, захисник і нападаючі). У 1863–1872 роках застосовувалося розташування гравців за схемою 1+2+8, а згодом і за схемою 1+1+2+7, тобто вони вже розташовувались в три лінії.
Шотландці перші намагалися обмірковано підійти до рівномірного розташування гравців на полі і досягли в цьому непоганих результатів. Характер боротьби, що велася між атакуючими і захисниками сприяв внесенню змін у правила гри, а фізична, технічна, тактична підготовка гравців стали рушійною силою в розвитку тактичних систем гри цього періоду розвитку футболу.
Перша система гри виникла в 1883 році у Шотландії. Її називають класичною або «пірамідальною». Певною мірою її почали застосовувати у всьому світі й проіснувала вона близько 50–60 років. За цією системою кількість гравців в лінії атаки і захисту майже вирівнюється. З введенням правила про положення «поза грою» атаки різко ускладнилися, що зміцнило і полегшило дії гравців в обороні.
Ця система передбачає здебільшого принцип зонного захисту. Тут головну роль виконував центральний півзахисник, який залежно від ситуації підтримував захисників або нападаючих. Крайні півзахисники прикривали крайніх або півсередніх нападаючих.
Італійська система гри. Особливість цієї системи – підстраховування можливих передач по центру поля. Крайні півзахисники прикривають крайніх нападаючих, центральний півзахисник – центрального нападаючого. Півсередні нападаючі при потребі відходять назад до власного штрафного майданчика. В атаках беруть участь два крайні і центральний нападаючі. За цієї системи перевага надається захисту. На її основі виникла відома система «катеначіо».
Австрійська система гри. Головна увага цієї системи – на забезпеченні...

Фрагмент № 3

2.2 Навчання тактики гри у футбол

Гра у футбол – це спортивна боротьба, яка ґрунтується на безпосередньому контакті з суперником у дозволених правилами гри межах. Для досягнення високих показників у футболі, крім фізичної та технічної підготовки, гравці мусять мати досить високий рівень теоретичних знань. Він і визначає програму навчання тактики гри.
Вибір тактики гри
Вибір тактики гри залежить від багатьох чинників, спричинених внутрішніми та зовнішніми умовами.
Внутрішні умови:
- Рівень технічної підготовки гравців власної команди та команди суперника.
- Рівень розвитку рухових якостей (швидкості, сили, витривалості) власної команди та команди суперника.
- Стан технічної готовності до гри власної команди та команди суперника.

Зовнішні умови:
- Метеорологічні умови.
- Стан поля (розміри, поверхня).
- Місце проведення змагань.
- Турнірне положення команд, які зустрічаються.

Якщо команда має перевагу в техніці, вона намагається проводити гру різноманітними способами, переходячи на індивідуальні дії. У випадку переваги в техніці на боці суперника, слід переключатися на зміцнений захист і застосовувати швидкі атаки. Якщо у команди є перевага в кондиційній (фізичній), гравцям доцільно використовувати безперервну зміну позицій, «розтягувати» гру по довжині і ширині поля, завдяки чому суперник змушений буде перейти на бігові поєдинки. Для нейтралізації цієї переваги краще перейти на уповільнену гру, уникати індивідуальних дій. Щоб проникнути в тил суперника, застосовуються точні передачі. Вони потрібні ще й для того, щоб не втрачати контроль над м’ячем. Захищатися краще позиційно. Якщо перевага суперника у фізичній підготовці не відчувається, тоді вирішального значення набувають психічні фактори. Тому тренер має займатися розвитком особистості й темпераменту кожного гравця зокрема. Тренер мусить передбачливо оцінювати ситуацію, що панує під час матчу серед своїх гравців і суперників та своєчасно вносити відповідні корективи в тактичні дії своєї команди.
Зовнішні умови атаки

Під час гри за сонячної погоди краще застосовувати високі і напіввисокі подачі і передачі м’яча...

Фрагмент № 4

ВИСНОВКИ

Аналіз літературних джерел показав, що високий рівень розвитку сучасного футболу потребує вирішення проблем організації навчально-тренувального процесу, використання найбільш досконалих форм, методів і засобів тренування. Футбол характеризується гармонійною наступальною та оборонною потужністю команд, зміцненням взаємозв’язку між атакою та обороною. Саме тому на думку фахівців особливу увагу треба приділяти техніко-тактичної майстерності футболістів, яка визначається великою кількістю прийомів і є базою для ефективної змагальної діяльності. В змаганнях найвищого рівня перемагає команда в арсеналі якої є значна кількість різних тактичних комбінацій та взаємодій. Аналіз літератури з футболу показав, що безперервно зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені покладає на фахівців завдання, щодо розробки нових теоретичних положень тактики гри, принципів ведення спортивної боротьби в футболі.
Тенденції розвитку сучасного футболу свідчать про те, що тактична підготовка гравців стала провідною поміж інших видів підготовки спортсменів, оскільки визначає їх цільову спрямованість і зміст роботи, конкретизує функціональні обов’язки футболістів у команді в різних ігрових ситуаціях, сприяє слушності вибору системи гри, визначає параметри моделей команд. Тактика є основним змістом всієї ігрової діяльності під час зустрічі. Вдало вибрана тактика боротьби проти конкретного суперника сприятиме досягненню успіху, а невдало підібрана тактика або не реалізована в ході матчу зазвичай приводить до поразки. На передній план висувається спосіб організації гри, її зміст, що й створює відчутну перевагу над формою, тобто розташуванням гравців.